Темы

Показ дописів із міткою позитив. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою позитив. Показати всі дописи

четвер, 26 грудня 2019 р.

Вайзенсеє

Рік майже закінчився. Пройшов останній робочий день. Відсвяткувались всі корпоративні вечірки. Нарешті можна виспатися зранку і згадати ті моменти року, які не попали за недостачею часу у блог. Остання перерва перед різдвяними днями в роботі була на жовтневі свята. Ми давно мріяли побувати у Австрії на одному озері з назвою Вайзенсеє (Weißensee), але ж завжди була якась проблема знайти ночівлю: всі можливості були завжди заброньовані. Що ж це за таке туристичне місце, що туди не попасти? Вже дорога навіювала на філософськи думки.
Ранок зустрічав нас туманами, які висіли білою ватою над водою, але ж вже через годину-другу все розвиднювалось і починався сонячний день.

 
Перша прогулянка вздовж озера визвала багато емоцій побутового характеру. Кожний будинок облаштован для гостей. Три населені пункти знаходяться на пагорбі, всі мають вигляд на воду. І у кожного є свій приватний пляж і пристанок. У маленькому човневому гаражі дві байдарки, весла, лежаки. Все що треба. Це нічого, що ми приїхали у жовтні, нам вручили ключи і будь-ласка, люди, продовжуйте літо якщо маєте на це настрій. Я бачу у світі багато довіри, а там вона була нескінчаєма.
Згадався мені і трьох колісний безкоштовний електро велосипед біля супермаркету. Купив продукти, загрузив у кошик поперед велика, довіз до апартаменту - відвези і постав велосипед знову при вході у супермаркет. Ходили ми по вулицях і дивувались дрібницям.
А потім вечір таємничо спустив тінь на узбережжя і настала ніч.
Наступні два дні ми мандрували пішки і на човні. Дороги були небезпечні.
І вода була внизу метрів з 400, і під ноги треба було дивитися.

Люди там не тільки живуть туристичним життям, вони ще не забули своє коріння: рибальство та сільсько-господарські вміння.

Ми були у цьому місці майже у останні дні сезону. Зачинялися до зими всі ресторани, бутики,  маленький супермаркет і єдина пекарня, про яку є приємна згадка. В усіх трьох селах був так званий пекарській сервіс. У кожній хаті, готелі, апартаменті стояла поличка на якій були розташовані кошики з списком булочок. Замовляючи випічку на сніданок, гості ставили гачок і кількість. З 6 годин ранку пекар заїжджав в усі домівки і клав у кошик замовлення прикривши кухонним рушником з льону. Розплачувались на прикінці відпочинку у хазяїв в яких ночували. Ми ще кожний день купляли у того пекаря собі шматок тортика, усолоджуючи наше життя. Від австрійської кондитерської продукції не можливо відмовитись.
Гуляючи по альпійських просторах бачили диких тварин і розворочені бджолині дикі вулики. Пофарбовані осінніми кольорами дерева, зачинені на зиму дерев‘яні хліва.
Ми кілька разів піднімалися на гору навпроти, тому що підйомник був для нас безкоштовним. Зачаровував вид озера і з іншого боку, кололо у серці коли бачили вироблені дерева майже до словенського кордону. Геть веселка не могла позитивно сприяти похмуристі цього видовища.

29 вересня 2017, з добрим прибутком закінчився сезон, а потім 10 хвилинний вітер повалив ліс, за ці 10 хвилин кожний двір загубив приблизно 30 тисяч євро.
Це ще один куточок світу де приємно знаходитись і хочеться повернутись знову і знову.


суботу, 30 червня 2018 р.

Оце черешня!

Місяць червень назвали мабуть так, тому що саме в цьому місяці визріває черешня. В нас цього року неймовірно великий урожай. Була вдала погода тепло, але ж не жарко, без дощів і великих градів. Ціна того року, 7 Євро за кг, знизилася до 5 Євро, але ж фермери стоять з ящиками і не можуть позбутися тої кількості, яку вродила Земля.  Кожний колега на роботі хто має дерева, приносив останнім часом хоча б раз в неділю повну пластикову коробку і ходив по офісу від столу до столу "Ну візьми хоч трохи ще, не нести ж додому". (Я б все забрала, але ж невдобно). Прикро, що ніхто не робить консервацій, що наївшись, люди пустять залишки на шнапс.
Вона така здоровецька, в жменю влазить тільки 7 штук
 
От поклала для приклада у рядок на лінійку, діаметр від 15 до 19  - 4 сантиметри!
 
Порівняла з нормальними помідорами. Ні це не чері-томати, це помідоро-черешня.
Ну ще треба звісити - 20 грамів штука! 50 штук один кілограм.
 
Ну ще розрізала, щоб для повного аналізу: соковита, пахуча, червона, гарна, як майже пройшовший червень.





середу, 8 листопада 2017 р.

Жовтневий парк в Умані

Рік поспішно крокує до закінчення. На початку жовтня я схаменилася - в мене ще 21 день відпустки. Купили поспішно квітки на один лоукостер до Київа (Wizzair), оплатили одну валізку, ніяких подарунків, оnline check-in вдома - це ще 16 евро зекономили, політ туди і назад обійшовся в половину, тоб-то на двох 320 евро, аеропорт блище чим Мюнхенський - тільки 78 км, парковка в три рази дешевша чим у Мюнхені. В Київі сказала чоловікові: "Хочешь зрозуміти як люди живуть - ніяких таксі, ніяких ресторанів, спустись на землю, починай лічити гроші і цінуй кожну копійку, і якшо щось не подобається - змовчи, не роби людям прикрощів". Мені було легше, я була в Україні 1,5 роки тому, у мойого чоловіка була перерва в 5 років, як зараз кажуть "був ще до війни". До автовокзалу з Жулян добиралися тролейбусами - сумма 8гривн, це десь 25 евроцентів. Тролейбуси стареньки, алеж чисті, працюють електронні табло, об'являють зупинки, є ще екзотіка останього століття - кондуктори і компостери, алеж рух цих тролейбусів можна прослідкувати на мобілці - скріз wifi, всі тролейбуси з JPS. Перевіряючими працюють вдвох тендітні жінки в униформах, а не амбали в 2 з лишнім метри. 2 Кави і 2 пиріжка з сиром - 35 гривн. Мій чоловік не хотів, начеб-то, алеж з'їв і мій пиріжечок - смачно - так і промовив українською. Потім їхали нормальним автобусом 290 км до дому, дорога поки ще погана. Ми були майже єдині пасажири хто в кассах купив квітки - інші домовляються з водієм, щоб було хоть трішечки дешевше. Шофер на наших очах башляє перевіряючему, а потім скоренько в дорогу. Я завжди пишу ціни і порівнюю їх з ранішіми поїздками (204 гривни - 6,5 евро), тоб-то стало ще дешевше. Взагалі раніше все в Україні нам було на відсотків 30-40 дешевше, а у цій мандрівці в рази, в 3-4.
А вдома тепло, пахне смачною їжею, покладені чисті рушникі у ванній кімнаті, нове мило, підготована постіль і тапочки.
Алеж відпустка є відпустка, скромно не вийшло. Сестра була також у відпусці, тому були і шашлики на дачі при холодному вітрі, і прогулянки, і піцерії і запрошення у гості, і салони краси... про все це може піздніше. Сьогодні про дендропарк у Умані. Ми дуже рано приїхали і в перші години, були майже наодинці з природою.




Вже в мене і слова закінчилися...
 
Хіба ж вони тут потрібні?
 
А потім були і відвідувачи і музики. Парку вже 221 рік.
 
Красу ніхто не відміняв.





Який настрій виникає після таких фото?
 
От такі є в Украіні парки, до них варто завітати.




понеділок, 31 липня 2017 р.

Літо чарівне

Навкруги так по-літньому чудово, що немає слів. Думки пливуть, заспоковують. Існує якась розпорядкованість дій і моментів. Все нове що приходить у моє життя це як ланці одного ланцюжка. На роботі наш шеф організував нам дуже цікавий день: пів дня була екскурсія на профільну фірму із нашої галузі, щоб розширити наш професійний кругозір, а другу половину провели в одному культурно-історичному музеї під відкритим небом, опинилися в одинадцятому столітті, потім був ресторан, не хотіли розходитись. Про це сьогодні писати не буду, бо це окрема тема. Саме у цьому музеї я взяла на полиці один невеличкий проспект з мандрівними пішими доріжками по нашому регіону. От вам і два пов'язані між собою ланця. Один позитив народжує наступний. І вже початі вихідні на питання "що будемо робити?" знала відповідь: тур перший, село Саульдорф, починаємо по проспекту найближчий до нас тур. Пішки по лісу на рівні 600 метрів, такий собі кружок по рівниній природі з 10 кілометрів. Це було за планом, а пройшли 13 км, бо природа не відпускала. Там озера, ліс, високі трави, птахи і тварини. Мене ідея цієї манюсенької книжечки-проспекту зачарувала: і карта є, і де припаркувалися, і скільки часу на все приблизно планувати, і скільки метрів на рівнем моря, чи долина, чи гірська теріторія, і куди можна зайти щоб вгамувати спрагу чи задовільнити виниклий на свіжому повітрі апетит. От такий маркетинг потрібен Україні, щоб люди крім єдиного моря знали що чудо не десь далеко, а поруч.
От такий невеличкий кишеньковий путівник (Pocketguide)
 
І такі дивовиди 
 
Озера не натуральні, а виникли після якогось кар'єру, їх так і звуть общою назвою - Baggersee. Слово Bagger - це екскаватор. Але ж після роботи кар'єру була проведена повна ренатурація, озеленення берегів. В таку "новобудову" рванули на заселення птяхи. Орнітологи не забарились почати наукові дослідження. Поставили дві металеві вишки для натуралістів і фотографів. Тому і види наче сверху, як небо відображується в воді.
Є шість озер, чи може більше, в яких дозволено ловити рибу, алеж купатися можна тільки в шостому. "Тихі" водойоми засадити лататтям. Різними сортами.
 
 
 
 
Пісня спить у кожній речі, які мріють як у течі. Світ здіймається до співу, ти знаходишь дивне чтиво. (Йозеф фон Ейхенрофф)
А за ціми лісами і озерами, ближче до села - вже зріють злаки.
 
Чудової вам всім неділі.

неділю, 7 серпня 2016 р.

Июльское ревью

В июле у меня был большой отпуск. Большой - в смысле аж 3 недели. И наверное первый раз за всю мою трудовую жизнь я отпуск провела дома. Каждую ночь спала в своей квартире и в своей кровати. Но мы навещали и Швейцарию, два раза были в Австрии, раз во Франции. У нас были гости с Украины - моя сестра и племянник. Я в своей плановости сначала мечтала из 15 совместных дней с гостями хоть 5-6 провести где-то на югах, ну типа в Италии. Но планам суждено меняться. Сестре и её сыну, отправляясь в путь, пришлось вставать в два ночи чтобы добраться до Киева, потом по городу, учитывая мой совет, в метро, а то на наземном транспорте типа такси, можно встать в пробку и никуда не улететь. Потом автобус в аэропорт, ну, а дальше должен был состояться двух часовой полёт в Мюнхен. Пролетев 45 минут самолёт так и не смог набрать нужную высоту и вернулся назад в Борисполь. В Мюнхене он был позже с опозданием в 4,5 часа. Возбуждения и морального выхода из стресса полученного в день полёта хватило на то что бы вычеркнуть из моих планов Италию и как-то восстанавливаться в первые дни после прилёта.
Поэтому после посещения нашего ближайшего леса, русского магазина, готовки грибного ризотто, визита в квартиру сына, пиццерии недалеко от его жилья, знакомства с подружкой,  круг расширился до центра нашего города, соседнего города Вайнгартен, холмов с видами на наш район, а потом на первое купание в озере и в купальне Лангенаргена.
День спустя я осторожненько предложила отправиться за Рейн и мы поехали во французский Кольмар. Все места о которых я пишу в сегодняшнем ревью я уже многократно описывала в моём блоге. Просто каждый раз, посещая их, я мечтала что бы и моя сестра или её сын имели эту же возможность. Помню, когда ещё жила мама, в начале 90-х, я шла по какой-то тропинке вдоль реки в Чехии и глазами меряла - пройдёт ли по ширине инвалидная коляска. Мама уже тогда болела и после ампутации ноги пользовалась дома инвалидной коляской, а я её возила в мыслях по Чехии. Хватит о грустном... Мечтам суждено сбываться, пусть не мама, зато Оксана и Антон побывали там где я хотела их видеть в реале, радиусе 250 км от нашего дома.
Кольмар встретил солнечной погодой, улыбками туристов, цветами и французской кухней. Меня ранее привлёкший ресторанчик "Маленький гурман" имеющий 2 столика над водой, уже расширился до 6 столиков, но мы попитались в другом заведении, попробовав настоящий фламмкухен и киш.
В Кольмаре мы вышли к одному дому, который вызвал патриотические украинские эмоции. Я ещё спросила: "Может сразу домой захотели?" В доме, судя по надписям, делают шоколадные сладости и продают мёд, заведение назвали "Гетьман". Нафоткались перед этим домом как перед своим, всё ждали что кто-то высунется и поздоровкається.
На следующий день после городской прогулки познакомили мы наших гостей с ощущениями гуляний на уровне начала неба. Skywalk в городе Шайдегг в Альгое.
В этой прогулке я узнала, благодаря iPad, что если шишки стоят на верх, то это белая ель, а если висят - обыкновенная зелёная. Вы часто видите стоят ли шишки? А они иногда стоят!
День спустя нас ждала культурная Австрия. В Брегенце мы осмотрели декорацию сцены на воде, прогулялись по многолюдной променаде, много рассказали о фестивале и моя сестра сделала вывод: "Ты если останешься без работы, то можешь попробовать быть экскурсоводом, у тебя хорошо получается. Ты столько всего действительно знаешь или всё придумываешь?" В этом году, и по-моему в прошлом, в Брегенце установлены декорация для оперы Пуччини "Турандот".
После Брегенца наша группа из 4 человек распалась на две части 3:1. Мужу пришлось идти к машине, а мы сели на корабль и поплыли из австрийского города Брегенц, вдоль дельты Старого Рейна и Швеёцарского побережья в немецкий город Линдау, чтобы снова там с ним встретиться. Жара и усталось дали о себе знать, поэтому повосхищаемся ратушей этого замечательного местечка и вспоминаем как были рады добраться вечером домой и принять душ.
Рассматривая эту ратушу я рассказала, что есть вокруг Боденского озера города, например, Штайн на Рейне, где все дома в центре расписаны.
Туда мы подались день спустя. Запомнился мелкий дождик, шоколадный магазин. Были открыты все музеи, церкви и монастырь. Сделали фотки такого вот огромного винного пресса.
 
В Штане на Рейне в самом центре была установлена сцена, ступенчатыми сидениями закрывающая половину фасадных красот. Запечатлели только углы.
Ну и раз уж мы попали в Швейцарию, то решили совместить поездку в город Штайн на Рейне с посещением водопада в городе Шафхаузен, о котором я писала в июне.
Днём и без переполненности водой ощущения и впечатления совсем другие. Мы смогли обойти водопад со всех сторон, практически подойдя к замку. Моим понравилось - это важно.
 
 
Каждый день содержал впечатления и я пообещала передышку в поездках.
"Передышка" началась в пять утра последующего дня с барабанного подъёма. В нашем городе начался недельный праздник. Это означало, что даже жителям окраин не будет покоя. Сестра стояла в 6 утра на балконе в ночнушке и с фотоаппаратом, фоткала барабанщиков. "Они как гномики из сказки с барабанами! А какие костюмы!" Некоторым "гномикам" было под 50, они барабанят со школьной скамьи. Празник празднуется ежегодно, к концу учебного года, который у нас в середине июля, с начала14 века.
Днём мы их познакомили со всеми масштабами как здесь проходит этот Rutenfest. Для посетителей моего блога я сначала покажу только 4 фотографии.
 

 
 
 
А потом я говорю : "Люди, подходящую обувь на ноги, рюкзак с бутылкой водички за плечи и сваливаем в горы!"
Сельвретта, Австрия, высота 2040 м над уровнем моря, серпантиновая платная (15 евро) дорога вверх. Красота! Воздух! Опять эмоции.
 
Я фоткала цветочки. 
Антон демонстрировал сначала объём пространства, а потом фоткался возле коров "Скажу другу Ване, что коров пас в Австрии".
Было хорошо и потом вкусно - в горах всегда хороший аппетит.
В понедельник 25-го июня мы пошли на парад, который как кульминация праздника длится часами. Моя сестра сделала за 3 часа более 400 фотографий. 
Макет крепостной части нашего города.  Все башни и ворота.
Дети из интеграционных классов
 
Полюбившиеся Оксане барабанщики, там этих групп было несколько десятков - у всех свой ритм.
Костюмы
 
Кареты, короли...
 
Эпохи
Во вторник  купались в Боденском озере, ели ореховое и вишнёвое мороженное в Хагнау, вспоминали, что были у этого же итальянца 8 лет назад. Вечером был салют, растянувшийся на полчаса.
А потом наступила печалька. Собирание чемодана. Мюнхен. Аэропорт. В очереди на регистрацию за нами стал один мужчина. Через некоторое время он понял, что ему на другой самолёт: "О, вы на русском разговариваете, я думал вы на Москву". Мы не успели ответить, только посмотрели на него нашими большими глазами. А пассажир начал оправдываться: "Мы там не все за путина, сто процентно не все!" Мир поменялся, раньше он был бы "нашим", сейчас чужой, желающий остаться нормальным, ему в другую страну, в другую очередь.

У нас был позитивный, запоминающийся июль летом 2016 года.